День 5. Європейський тиждень громадського здоров’я
Сильна система охорони здоров’я неможлива без достатньої кількості кваліфікованих і мотивованих медичних працівників. Водночас Україна вже сьогодні стикається з серйозним кадровим дефіцитом, який має тенденцію до зростання.
За наявними оцінками, з урахуванням поточних тенденцій, до 2030 року укомплектованість медичних закладів лікарями може становити близько 75%, а середнім і молодшим медичним персоналом — 73,6% від потреби. Уже зараз дефіцит у галузі сягає майже 13 тисяч вакансій. Додатковим викликом є порушення оптимального співвідношення між різними категоріями медичних працівників, що збільшує навантаження на лікарів і знижує ефективність надання медичних послуг.
У відповідь на ці виклики формуються ключові напрями розвитку кадрового потенціалу:
🔹 Вдосконалення системи управління кадрами
Необхідне законодавче закріплення сучасної системи управління кадровим потенціалом із урахуванням реальних регіональних потреб, що дозволить забезпечити оптимальне розміщення та ефективне використання медичних працівників.
🔹 Підтримка ментального здоров’я медиків
В умовах підвищеного навантаження та роботи в кризових ситуаціях особливо важливо впроваджувати програми психологічної підтримки та профілактики професійного вигорання.
🔹 Безперервний професійний розвиток
Сучасна модель підготовки включає багаторівневу систему:
- університетську освіту
- інтернатуру
- безперервний професійний розвиток (БПР) через курси, тренінги, вебінари та стажування
Важливу роль у цьому відіграють сучасні освітні платформи, зокрема Національна служба здоров’я України та її освітні ініціативи (Академія НСЗУ), які забезпечують доступ до актуальних знань і практик.
🔹 Системний підхід до кадрової політики
Розробка та впровадження ефективної кадрової політики має стати основою для довгострокової стійкості системи охорони здоров’я, включаючи планування, підготовку та утримання фахівців.
Інвестиції у медичних працівників — це інвестиції у якість медичної допомоги, стійкість системи та здоров’я нації.
