"СЕЛИЩУ ЦАРИЧАНКА 420 РОКІВ: 1604-2024": СИВА ДАВНИНА
СИВА ДАВНИНА
Найдавніші часи людини, точніше пралюдини, з’являються в Пооріллі ще в ранньому кам’яному віці, тобто понад 150 тис. років тому. Цей регіон був заселений одним з перших в Україні. За даними відомого українського археолога Леоніда Залізняка, у нижній течії Орелі знаходиться чимало різноманітних пам’яток пізньопалеолітичної доби.
У часи нового кам’яного віку – неоліту (VІ-ІІІ тис. до н.е.) – виникло хліборобство і скотарство, було винайдено кераміку й ткацтво. Це значно поліпшило життя людей, спричинило до першого в історії «демографічного вибуху». Первісне населення України, в тому числі на берегах Дніпра, Орелі та Самари, швидко зростає. Люди охоче заселяли тоді ділянки біля самої води на берегах цих трьох річок. (Чимало цінних пам’яток первісної доби було виявлено Царичанською археологічною експедицією Дніпропетровського держуніверситету, яка вела розкопки в 1975-1976 рр. і в деякі подальші роки).
Головним заняттям місцевих первісних племен було рибальство з використанням човна, мисливство, а пізніше – й примітивне скотарство.
З переходом до епохи міді – бронзи (кінець ІV тис. до н.е. – початок І тис. до н.е.) на території нашого краю змінюється кілька груп скотарських племен (ямна, катакомбна, зрубна культури). Саме носії цих культур створили традицію насипати над могилами своїх померлих одноплемінників високі кургани, які й нині становлять неодмінну прикмету українських степів.
Бронзовий вік характеризується новим піднесенням хліборобства, скотарства й ремесла, розвитком торгівлі, удосконаленням транспортних засобів (поява колісних возів) тощо. Як тягова сила використовувалися воли. Чотириколісні вози, що з’являються в регіоні, були одними з найдавніших у Східній Європі. Розвивається бронзоливарне виробництво.
Усе це засвідчує високий культурний рівень місцевих племен, переважно скотарських. Вони вели широку торгівлю, насамперед з хліборобами – носіями славнозвісної трипільської культури, яка охоплювала майже всю Правобережну Україну.
На території Приорілля виявлені й пам’ятки скіфсько-сарматського часу. Археологи встановили, що на Приоріллі жили племена скіфів-кочівників. Про це свідчить одне з поховань, розкопане в 1977-1979 рр. біля с. Преображенка. У ньому знайдено бронзові наконечники, металеві дротики, що тут був похований не рядовий член племені. Це підтверджується й досить несподіваною для дослідників знахідкою в цьому ж похованні – кам’яною зернотеркою.
У ІІІ – V ст. н.е. нашестя германських племен готів та гунів поклали край політичній гегемонії сарматів. Розпочинається бурхливий період «великого переселення народів», головна траса якого проходила через наш край. Крах гунського військово-племінного союзу в V ст. відкрив шлях до масових міграцій тюрських та угорських племен із степів Азії (азари, болгари, хазари, мадяри, особливо печеніги та половці). Останні два народи стали сусідами держави наших предків – Русі України – з півдня та південного сходу і постійно турбували її своїми нападами. Зона Надпоріжжя, Поорілля та Посамар’я на довгий час стала ареною гострої боротьби між осілим слов’янським населенням, яке приймає християнську віру, та тюркомовними кочівниками, котрі були язичниками, а потім схилися до ісламу. Перші сліди наших безпосередніх предків, якими були анти, відносяться до ІІ-V ст.
Таким чином, археологічні джерела свідчать, що Приорілля було ґрунтовно залюднено в неолітичний, ямний, зрубний та ранньослов’янський час.
Далі буде…
