Про шум, відповідальність і людську гідність
Щодня вулиці нашого селища перетинає рев мотора. Інколи — це дорослий на потужному байку, частіше — підліток, якому батьки подарували мотоцикл.
Ми всі знаємо: є закон.
Він забороняє гучні звуки в населених пунктах у нічний час, а у святкові та вихідні дні — цілодобово . Нагадуємо, за порушення тиші - адміністартивна відповідальність згідно ст. 182 КУпАП.
Але навіть не в законі річ.
Річ у тиші, яку хтось порушує — а хтось змушений терпіти.
Це тиша, яка потрібна не лише нам — дорослим. Вона потрібна немовлятам, що здригаються від кожного гуркоту; літнім людям, для яких нічне серцебиття — вже виклик; ветеранам війни, для яких тиша — це надія на спокій, а шум — тригер до паніки.
Мотоцикл — це не зло. Але використання його без розуміння контексту є дійсно проблемою. Особливо — кросові, спортивні, гірські моделі, звук яких значно перевищує допустимі межі.
Їх місце — не між хатами і не під нашими вікнами. Їм — на полі, в лісі, на спеціальній трасі. Бо це вже не просто звук. Це відсутність поваги.
І ще гірше, коли кермо в руках підлітка.
Це не просто порушення порядку. Це — небезпека. Для нього самого, для пішоходів, для інших учасників руху.
Тому звертаємося до всіх небайдужих — і особливо до батьків:
Мотоцикл — не просто подарунок дитині. Це відповідальність.
Чи подумали ви, перш ніж вручити ключі від техніки своїй дитині?
Пам’ятаймо: ми живемо поруч. Ми — спільнота.
І наш спокій — спільна справа.
Поширте, якщо згодні. Нехай почують ті, хто ще не задумався.
