Царичанська громада
Дніпропетровська область, Дніпровський район

ПОЧЕСНІ ЗЕМЛЯКИ: ЮХИМ ЗУБКО – ЗЕМЛЯК-ГЕРОЙ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ

        

Яскравим прикладом захисника батьківщини є Юхим Артемович Зубко, уродженець Царичанки, який брав активну участь у Першій Світовій війні. Завдяки таким рисам, як неймовірна фізична витривалість, бойова майстерність та відвага він був нагороджений орденом Святого Георгія (його прирівнюють до ордена Слави Великої Вітчизняної війни). Паралельно з отриманням ордена солдату чи унтер-офіцеру виділявся і оклад грошима на третину більше встановленого. За кожний наступний орден оклад збільшувався ще на третину, поки не сягав ставки, збільшеної вдвічі. Оклад зберігався пожиттєво. Його могли отримувати вдови ще рік після смерті чоловіка.  Той, хто отримував чотири  хрести-ордени Святого Георгія, набував звання повного кавалера. Одним із таких небагатьох нагороджених   був і наш земляк.

           Юхим Артемович Зубко нагороджений орденом Святого Георгія 4-го ступеня, 3-го ступеня, 2-го ступеня, 1-го ступеня, а також Георгіївськими медалями 4-го та 3-го ступеня.  1916 року у званні підпоручика він був відправлений в Земельний батальйон Гвардії 3-го Стрілецького полку Його Величності, який стояв в Царському селі і знаходився під прямим керівництвом імператора Миколи ІІ.

           За зразкову службу Юхиму Артемовичу було даровано землі в межах с. Лисківки, а також вручена іменна шабля, рукоятка якої була оздоблена золотом та дорогоцінним камінням. Як розповідає родина Зубка, його дружина Ганна Пилипівна служила при царському дворі. Після революції Юхим Артемович та його сім’я повернулися в рідну Царичанку. Працювали, виростили трьох дітей. Дочки Зінаїда і Віра переїхали жити на Донбас, там влаштували свою долю. А син Степан жив і працював у Царичанці, був учасником бойових дій Великої Вітчизняної війни. На фронт Юхим Артемович Зубко не був мобілізований за віком. Він від цього тяжко страждав. А коли фашисти відступили у жовтні 1943 року, спалюючи вщент всі поселення зайшли і до його хати. Побачивши портрет хазяїна з орденами, почали кричати: «Ніколай, Ніколай!» і вийшли з хати, нічого не зачепивши.      У Юхима Артемовича стався серцевий напад і він раптово помер. Односельчани поховали його з великими почестями на центральному кладовищі. Рідні встановили на могилі героя – свого батька, діда, прадіда пам’ятник, який дбайливо доглядають і бережуть пам’ять про нього, гордяться своїм хоробрим пращуром.

         Сьогодні рід нашого славного земляка – родина Зубків живе і трудиться на рідному Приоріллі, продовжуючи славні традиції працелюбства, любові до отчої землі, користується заслуженою повагою серед односельчан.

                                                                 

Матеріал підготовлено за ініціативи депутата    Царичанської селищної ради Сергієнка П.Г.



« повернутися до списку новин